Туристичний Рай

Туристичний Рай

Футбол у сільській місцевості в Чернівцях

Чернівці – прекрасне місто, розташоване на краю Карпат, приблизно в 40 км на північ від румунського кордону. Це неймовірно віддалений регіон, всіяний прекрасними гірськими пейзажами та з історичним старим містом в самому своєму серці. Місто нам знайоме з туристичної точки зору, але, на жаль, також відоме тим, що в ньому спостерігається футбольний застій. З цими знаннями, ми заходили у літак на наш короткий вечірній рейс до Чернівців. Хоча летіти було дорожче, але це врятувало нас від 200 км поганих доріг в кінці поїздки.

Наша гра була запланована на вечір суботи і у нас було достатньо часу, щоб відкрити для себе пам’ятки міста. Потому ми поїхали в невелике передмістя, де відбувалася гра регіональної ліги. Як і  інші міста Західної України, Чернівці в різні часи потрапляли під вплив багатьох сусідніх культур. Однак, тут також відчувається румунський дух, завдяки своєму сусідству. У деяких районах здається, що ти блукаєш вуличками Брашова чи іншого класичного Трансільванського містечка. У місті багато вулиць з бруківки, в яких заборонено рух транспорту.

Чернівецький туристичний путівник 101

Внесений до переліку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, університет, який увібрав у себе всі риси неокласицизму, велично височіє на краю старого міста. Він виглядав так, ніби ми потрапили до чудового світу Гаррі Поттера замість України. Бездоганно збережені сади були переповнені туристами та весільними святкуваннями. Цікаво, як відчувають себе наречені, коли зіштовхуються з іншими нареченими, які також шукають ідеальне місце, щоб запам’ятати цей день. Натовпи не надто мені сподобалися. Однак будівлі, безумовно, вразили і були варті того, щоб прогулятися ними.

Культура кави достатньо поширена в Чернівцях, і ми насолоджувалися її дегустацією. Вулиці були переповнені кав’ярнями, і багато туристів сходилися до них. Приємно було сидіти на терасах, в той час як неподалік грали музиканти. Ми чудово провели час, гуляючи містом, та знайшли деякі приховані місця. Розташування нашого готелю дало нам багато можливостей дослідити Чернівці,  тому що він знаходився на  околиці міста. Дорога від нього надада мені змогу відвідати один з важливих об’єктів нашої подорожі – спортивний комплекс «Буковина» (домашній стадіон для команди Буковина Чернівці)

Бонусний стадіон на вихідні

Гра команди буда запланована на вечір  неділі, і ми б не встигли вчасно повернутися з неї додому перед роботою у понеділок вранці. Однак, ми були так близько, що не могли не відвідати це місце. Стадіон був у класичному радянському стилі чаши, який ми бачили вже багато разів. Він, безумовно, все ще мав ознаки колишньої історичної слави, але зараз був в сумному стані. Ми помітили в своїх подорожах, що спортивні комплекси зі стадіонами призначені для кількох видів спорту; спадщина минулих часів. Є сенс в тому, щоб проводити різноманітні спортивні змагання в одному місці. У випадку Буковини, на одній ділянці комплексу були розташовані каток і танцювальний майданчик.

Оскільки головні ворота стадіону були відчинені, ми скористалися можливістю пройти всередину. Прямо перед основною огорожею було фан-кафе клубу, яке запасалося продуктами перед недільним матчем. Чарівна жіночка, що в ньому працювала, була зайнята приготуванням соковитих шашликів зі спеціями, в яких маринувала свинину, що мала настоятися протягом доби. Вона відволіклась від своїх справ, щоб приготувати нам каву, і ми говорили про те, як останнім часом у клуба настали важкі часи. Жінка згадувала минулі гарні дні, коли грошей в місті було більше, і натовпи прихильників приходили  на стадіон. Слід зазначити, що за кількістю відвідувачів на їхніх іграх клуб все ще утримує кращі позиції, ніж деякі команди Прем’єр-ліги.

Всередині стадіон мав класичний вигляд. Як я вже згадував, він був у формі чаши, відкритий, зі старою біговою доріжкою, що тримала фанатів подалі від своїх героїв. Якщо чесно, не було проблемою потрапити на поле в суботу вранці. Кілька спортсменів-любителів використовували легкоатлетичну доріжку для своїх занять у вихідний день. Стадіон мав десять рядів, а медіа-центр знаходився на одній стороні поля. Прожектори височіли над комплексом, як інопланетяни у фільмі Тома Круза, знятому кілька років тому – вони, безумовно, допомогли нам знайти стадіон під час прогулянки.

Чувак, де стадіон?

Однак ми зосередилися на другій команді з Чернівецької області, яка перший сезон проводить у вищій обласній лізі аматорського футболу. Декілька розмов з місцевими жителями показали відсутність у них ентузіазму до гри. Ніхто не знав ні про команду, ні про стадіон, де відбуватиметься матч. Нам навіть довелося зателефонувати до декількох компаній таксі, і жодна з них не допомогла нам дістатися до стадіону.

Як ви змогли собі уявити, рівень футболу у Чернівецькій області виявився далеким від топових клубів. Ми зв’язалися з представником обласної федерації футболу, і навіть він не міг точно підказати нам, як потрапити на стадіон. Однак, він запропонував нам відвідати інші ігри в місцевому парку – ми відмовилися (точніше, я відмовився). Ми прибули до центральної частини передмістя, де повинна була відбутися гра, і почали шукати місце розташування. Це була досить заможна частина. На щастя, нечисленні перехожі змогли досить швидко направити нас до місцевої школи, де відбувалася гра; так, саме у школі.

Ласкаво просимо до Дантистів

Через те, що ми довго шукали стадіон, ми потрапили туди перед самим початком. Це не було проблемою, оскільки глядачів було небагато. Ми пройшли повз запасних гравців, які ховалися від вересневого сонця і обрали найкращу можливу лаву. Всі сидіння були пустими на початку гри. Ми знайшли декілька контактів клубу, перш ніж вирушити до Чернівців. Сергій – тренер команди, погодився поговорити з нами після гри. Ми відразу його помітили на полі і відзначили його пристрасть до клубу. Команді було важко, але у гравців було багато емоцій та бажання досягти успіху. Це викликало більший інтерес у перехожих, які перетворилися у натовп за 90 хвилин гри.

Після того, як гравці залишили поле, ми довго розмовляли про футбол у Чернівцях із Сергієм на лавах, що стояли на одній стороні поля.

Він пояснив, що за останні 12 місяців відбулася значна зміна системи, та клуби були поділені федерацією у нові групи. Це призвело до великих розбіжностей у рівнях команд. Він зазначив, що в їх команді було багато нових гравців. На жаль, для змін потрібен час – проте, команда сподівалася посісти місце в середині таблиці. Власник процвітаючої місцевої стоматологічної клініки, організував клуб кілька років тому. Це було цікаво, оскільки, інвестиції у спорт в регіоні були невеликі.

Ми залишили Сергія з кількома його гравцями, які підвозили людей до міста з цієї віддаленої околиці. Ми знову мали ту ж саму проблему, коли намагалися пояснити водіям таксі, де ми знаходимося. Ми запитали Сергія про це і він розповів, що клуб орендує поле у школи за фіксованою ціною, кращою, ніж у стадіонів у місті. Коли таксі нарешті приїхало, водій був здивований нашим проектом, але ще більше був тим, що тут щойно відбувся футбольний матч. Як і багато інших людей у ​​Чернівцях, він дуже пишається своїм містом та його привабливістю для туристів, але підтримка спорту не здається йому важливою. Наш водій довго розповідав про різні туристичні пам’ятки і повіз наз об’їздним шляхом, щоб показати величезний ринок біля річки. Наступного ранку ми поїхали до аеропорту, насолоджуючись проведеним часом у Чернівцях, але трохи розчаровані відсутністю спортивного ентузіазму, який ми відмітили у місті.

Однак більше занепокоєння чекало на нас після приїзду до аеропорту, коли ми з’ясували, що авіакомпанія внесла нас до списку очікування. Альтернативним варіантом, запропонованим авіакомпанією було повернення до Києва в понеділок, але робота, безумовно, не дозволила б цьому трапитися. Мене завжди дивує, коли компанії навмисно продають квитки на неіснуючі місця, і очікують, що клієнти погодяться на це. На щастя, ми вилетіли додому цього ж дня, тому що хтось з пасажирів не приїхав, і ми встигли повернулися вчасно.

Залишити коментар