Повернення клубу з великого міста

Повернення клубу з великого міста

Ласкаво просимо до Тернополя – клубу з великим майбутнім

Тернопіль, що знаходиться в Західній Україні, є однією з малонаселених областей країни. З відомими сусідніми Львовом на заході, Рівному на півночі та Чернівцями на півдні, які  привертають більшу кількість туристів, ми з цікавістю чекали на подорож до цього тихішого куточка України. Ми вже проїжджали  Тернополем на початку серпня і згадували рівні дороги, які не завжди зустрінеш в країні. Це була не перша наша поїздка по Західній Україні. Ми розробили деякі маршрути, і один, зокрема, потребує того, щоб ним поділитися з  майбутніми відвідувачами.

Час сніданку

Приблизно за півтори години від Києва на Західній автомагістралі розташоване найфантастичніше кафе-дайнер, з усіх, що ми поки що бачили в усій країні. Його важко пропустити, оскільки за кілометр від закладу на дорозі розвішані банери, які рекламують їхні  пончики. Біля самого кафе здоровезний пончик на фасаді вказує, що чекає на відвідувачів всередині. Швидке обслуговування сприяє швидкому потоку покупців, а доступні ціни роблять місце надзвичайно популярним. В кафе була черга  з відвідувачів і торгівля йшла досить жваво в цю ранню годину. Ми запаслися пончиками і продовжили подорож на захід. Тернопіль знаходиться за 250 миль від Києва, тож у нас було достатньо часу, щоб їх зкуштувати.

Велична Західна Україна

Коли ми повернули з головної дороги на півдні Рівненщини, пейзаж, що зустрів нас став неймовірно красивим. Пагорби були вистелені соняшниками та кукурудзою, які блищали пізнім літнім ранком. Єдине шосе плавно стелилося  перед нами, а порожніми дорогами було приємно їхати. Приблизно за годину ми попали у чарівне місце – Кременецький район; таємний скарб України. Побудоване понад 1000 років тому, місто Кременець відіграло значну роль в історії Західної України.

Старовинна Кременецька фортеця є головним елементом міста. Всі дороги ведуть від неї, і нам пощастило провести якийсь час, вивчаючи їхні вулиці. Якщо чесно, нам не вдалося об’їхати місто кільцевою дорогою і ми опинилися в його лабіринті. Кременець  надав відчуття перебування в Альпах, а долини навколо міста пропонували мальовничі пейзажі. Будинки мали вишуканий дизайн, і цього суботнього ранку багато мешканців насолоджувалися кавою. Ми плануємо повернутися в майбутньому і дізнатися більше про бурхливе минуле містечка, що проходило під контролем мінливих урядів.

Ласкаво просимо до Тернополя

Ми проїхали Кременець і невдовзі побачили величне місто Тернопіль. Раніше цього тижня ми спілкувалися з Андрієм Тихим, і він запросив нас зустрітися на стадіоні перед грою. Андрій – директор клубу, який люб’язно знайшов  час перед підготовкою до матчу, щоб зустрітися з нами.

Тернопіль – велике місто з населенням понад 200 000, і широкі бульвари відповідають йому у величності. Місто переповнене магічними церквами, що зрозуміло, враховуючи, що ми опинилися в серці української культури. Однак неможливо пропустити найяскравішу частину міста, безумовно, що займає більшість його західної частини. Величезне озеро, оточене парками і пляжами, простягається наскільки  може охопити око. Нам пощастило насолодитися ним у вечірній час, коли вогні міста додають місцю ще більшої краси.

Коли ми підійшли до стадіону, розмір клубу став очевидним. Він знаходився прямо в самому центрі міста в середині величезного комплексу. Дуже незвично бачити такий стадіон в центрі міста в Україні, це нагадало мені Великобританію. Андрій зустрів нас на головних сходах на стадіон і провів коридорами на поле. Він був молодим чоловіком, що з теплотою говорив про клуб, з яким він був пов’язаний протягом більшої частини свого життя. Стадіон, як виявилося, належав місцевій владі і був оновлений під час підготовки до Чемпіонату Євро-2012. Збірна Голландії тимчасово обрала стадіон як тренувальну базу, але в останню хвилину змінила своє рішення. Однак місто все ж підтримувало поле у доброму стані.

Прекрасний стадіон

Це прекрасна стадіон зі зручними місцями для сидіннями та величезним електронним табло на одній стороні. Вже звична атлетична доріжка во всьому периметру додала трохи неприємного відчуття, навіть незважаючи на те, що вона була трохи меншою за розміром, ніж на інших українських стадіонах. Цікаво було те, що сидіння були прибрані на одній стороні поза воротами, щоб місцеві Ультрас змогли розташуватися в цьому місці. Зручності були мінімальними – я був радий, що мені не довелося шукати туалет. Однак охоронці все-таки дозволили мені вийти зі стадіону в перерві, щоб купити пива та снеків до кінця гри. На дальньому кінці поля  розташувалося багато вболівальників команди гостей. Я був вражений їхньою кількістю на грі Другої ліги.

Тернопільські Ультрас

Ми багато говорили про клуб і мене вразила кількість його прихильників. Ми вже обговорювали це питання у попередніх подорожах. Тернопіль – дуже відокремлене місто і має лише одну професійну команду в регіоні, тому у клуба немає конкуренції за увагу місцевих жителів. Тим не менше, Андрій пояснив їх велику кількість, і окремо виділив Ультрас. Вони є незалежною групою прихильників, які подорожують країною з командою країною у значній кількості. Всі їхні логістичні витрати покриваються самостійно. Однак команда їх підтримує, купуючи квитки у виїзних іграх (як  ви пам’ятаєте, у кількох команд вхід вільний).

В перерві матчу ми знайшли вболівальників з Ультрас, і вони із задоволенням спілкувалися з нами. Ми довго розмовляли з одним фанатом, який не назвав своє ім’я, але він відомий у своєму місті. Протягом останніх шести сезонів він не пропустив жодного матчу команди вдома чи на виїзді – останній матч, на який він не зміг потрапити був під час Революції 2014 року. Вболівальники були дуже пристрасними, здійняли багато галасу протягом усієї гри, а їхні прапори демонстрували гордість за команду. Цікаво було дізнатись, що вони можуть обговорювати справи клубу безпосередньо  з його Президентом і можуть контролювати поведінку гравців, поза грою. Вони розповідали, як в минулому могли втрутитися,  коли гравці проводили забагато часу на міських дискотеках перед іграми.

Натовп великого міста

Перед початком гри навколо стадіону зібралася величезна юрба вболівальників. Ми звернули увагу, що всі прихильники приносили їжу і напої з собою на стадіон. Як новачки, ми сподівалися, що ми можемо придбати це всередині – але нам не пощастило. Ми швидко навідалися до місцевого магазину,  та це не допомогло, оскільки через велику чергу ми б не встигли до початку гри. Однак нам вдалося потрапити в магазин сувенірів перед стадіоном. Вболівальники виявили свою пристрасть до клубу і багатьох з них прикрашали атрибути клубу – ми були раді приєднатися до них.

Після гри ми вперше за час проекту поспілкувалися також з фанатами команди гостей. Як я вже згадував, було не мало вболівальників з іншої команди, тому ми змогли вільно змішатися з ними. Ми зустріли родину, яка приїхала на гру з Хмельницького, і вони із задоволенням їздили з командою на ближчі ігри по Україні. В інших містах я бачив приклади, коли Ульрас можуть викликати неприємності, але цей день пройшов без жодних інцидентів, що було приємно. Вболівальники обох команд мали відкритий доступ один до одного, але контролювали себе під час гри, щоб звичайні відвідувачи могли насолоджуватися грою.

Тернопільський досвід, з усіх, що ми мали цього року, був найближчим до атмосфери англійського футболу. Було чудово бачити таку пристрасть по відношенню до команди, і справді відчувалося, все місто їх підтримує. Це змусило  мене замислитися щодо того, чому конкретні команди можуть мати велику кількість шанувальників, незважаючи на невеликий  успіх. Команди великих міст з Західної України, які мають багаторічну історію можуть зібрати вражаючу кількість фанатів, незважаючи на те, що продовжують грати в найнижчих професійних лігах. Тернопільський клуб відчуває вплив аграрного буму, який піднімає рівень життя всій країні. Ці великі компанії вкладають величезні суми в команди невеликих міст та забезпечують їм фінансування, яке значно перевищує інші клуби. Питання в тому, як довго це триватиме, тому що президентам таких клубів такі інвестиції досить швидко набридають. З цього погляду ми можемо бути оптимістичними щодо майбутнього команди Тернополя, оскільки прихильники продовжуватимуть існування клубу. У цьому сезоні  Друга ліга вже забезпечила нам багато чудових спогадів, і перші рядки таблиці вказують, що одну з команд з великих міст чекає перехід до ліги вище. Можливо, зараз час  змін? Побачимо.

Залишити коментар