Не забудьте плавки

Не забудьте плавки

Кінець липня – для мене, зазвичай, зарано для старта футбольних поїздкок. Однак, ми в Україні, і це означає, що потрібно перенести все якомога раніше, щоб встигнути до довгої зимової перерви. Минуло лише п’ять тижнів, з часу нашої останньої поїздки на гру попереднього сезону.

Тим не менше, тепла погода дозволила нам здійснити подорож до Одеської області, що на півдні. Це дало змогу скористатися нагодою і насолодитися прекрасними пляжами, які в цю пору року переповнені шанувальниками сонця та дітьми, яких не витягти з моря. Погода подарувала нам пейзажі, більш схожі на Середземномор’я, ніж колишню радянську країну, і перші краєвиди виноградників, що трапилися на нашому шляху були дивовижними. Менше ми були здивовані постійною присутністю фермерів, які продавали фрукти, і вишикувалися вздовж дороги зі своїми товарами. Асортимент, як правило, складається з солодких кавунів (одних з найкращих в країні) та інших сезонних фруктів, які важче знайти далі на північ. Сам регіон суттєво розділений на дві половини Дністровським лиманом, що тягнеться майже до Молдови на півночі.  Бухта  змушує людей, які бажають подорожувати через регіон або перетинати молдавський кордон, або міст через Затоку. Віддаленість додала гордості людям, які живуть у цьому регіоні, та створили свій самостійний спосіб життя.

Віддалене поселення

Заснований у 2007 році в селі Зоря Саратського району, клуб «Балкани Зоря» отримав свою назву від болгарських іммігрантів, які оселилися в регіоні протягом останніх 150 років. Ці люди створили іншу атмосферу, яка відрізняється від решти України. Ми були дуже приємно здивовані, коли приїхавши на стадіон, побачили кілька громадських автобусів з різних міст. Вони привезли прихильників з усього регіону, щоб підтримати команду. Клуб виріс від третього рівня аматорської ліги футболу до Першої ліги професіонального рівня лише за дванадцять років. Наталія Пархоменко, яка ділилася з нами інформацією про клуб, розповіла, що троє з одинадцяти гравців, що відкривали сезон – мешканці Зорі. Прихильники дуже пишаються тим, що «Балкани» представляють регіон на національному рівні.

З прибуттям більшої кількості прихильників, активність в одній секції головної трибуни збільшилася, ми навіть побачили барабани. Ми також познайомилися з Ігорем Мартиновим, який є представником і співзасновником фан-клубу команди. Він розповів, що фанати команди часто спілкуються з жителями регіона та надають підтримку людям, що її потребують. Зокрема, Ігор згадав про безкоштовні футбольні сесії, які вони проводять для дітей молодшого віку.

Перед початком гри, підтримка відчувалася все сильніше, цілі родини продовжували заповнювати стадіон (знову безкоштовний вхід) і зупинялися для того привітатися один з одним. Особливо приємно було бачити велику кількість жінок на трибуні, а чоловіки, як і раніше, віддавали перевагу розташуванню на трав’янистих пагорбах.

Піднімаючись лігами

Як я вже зазначав, протягом останнього десятиріччя клуб здолав непростий шлях від районного футболу до того рівня, де вони перебувають сьогодні. Наталія Пархоменко нагадала про не надто давні дні, коли місцеві чоловіки приносили на поле лавки, щоб зручніше було спостерігати за грою. Однак клуб піднявся на національний рівень у 2015 році, коли, закінчивши другими у змаганнях Кубка аматорів, вони отримали доступ до його професійного еквівалента. Після комфортної перемоги в попередньому турі проти команди нижчої ліги, клуб зустрівся з колишнім ФК “Дніпро” (що оголосив про банкрутство раніше цього року) одразу після появи у фіналі Ліги Європи. З великою гордістю клуб побудував нову трибуну для проведення гри протягом двох тижнів після жеребкування, і рекордний натовп із понад 10 000 вболівальників спостерігав, як вони протистояли гостям, але поступилися з рахунком 1-0. Після цього клуб вийшов до професійних ліг наприкінці сезону, і стабільний прогрес став їхньою регулярною особливістю протягом останніх кількох років у Першій лізі. Певно, я маю відзначити збільшення кількості таких клубів у попередні кілька років. Це забезпечує Україні приємну противагу численним футбольним командам,  у яких виникли фінансові труднощі. Також було цікаво почути, що клуб не планує просуватися вище, доки він не буде готовий фінансово. Клуб планує залишатися центром уваги для громади у довгостроковому майбутньому. Я був здивований, почувши, що вартість входу для участі клубів у Прем’єр-лізі в Україні є високою. Цікаво, чи те саме правило діє усюди?

Залишатися вірним своєму корінню

У будь-якому випадку, повернемося до стадіону, оскільки він був досить гарним і підкреслив ріст клубу за останні кілька років. Потрапити на стадіон можливо лише з однієї половини поля, з формальним входом позаду воріт – але нова трибуна на всю довжину поля це пояснює. На мою думку, кількість відвідувачів рахується приблизно, а вхід контролюється службою охорони лише з одного боку (за воротами). Однак з іншого боку поля сиділо набагато більше глядачів, які не проходили через контрольований вхід. Сама трибуна, десь на 7 рядів, вмістила гідну кількість вболівальників, і була майже цілком заповнена в день першої гри сезону. Як і в багатьох іграх цього рівня, вхід був безкоштовним. Така приманка дозволила багатьом дітям бігати по нижній частині трибуни. На жаль, програми закінчилися в продажу ще до початку гри, тому нам не вдалося отримати звичну копію для колекції. Відсутність плати за вхід свідчить про насправді наполегливу працю та рішучість, які вкладають в розвиток клубу фінансові спонсори. З іншого боку, місцева громада, яка, цілком очевидно, виграє від прогресу клубу, не надає достатньої матеріальної підтримки.

Трохи кумедним нам здалося відгорожене поле, розташоване за дальніми воротами з лівої сторони від головної трибуни, яке виглядало як тренувальне і було побудоване як частина інфраструктури проекту розвитку 2012 року. Нічого смішного, я розумію, але сидіння, стратегічно розміщені для менеджменту або глядачів, були повернуті спинками до головного поля. Вони виглядали як місця для неслухняних шанувальників. Перед дорогою, яка пролягала навколо стадіону, були ще кілька тимчасових місць для сидіння. Цікаво, що більшість глядачів на дальній стороні поля, здавалося, вважають за краще сидіти у своїх автомобілях або на мопедах, припаркованих на краю дороги.

Інсайдерський погляд

Нам дуже пощастило попереднього дня отримати запрошення від помічника тренера Дмитра Пархоменка відвідати тренування команди. Професійний стандарт спортсменів був чітко наявний, крім того керівництво команди – вихідці з широкого кола талановитих екс-гравців, які мали успішну кар’єру в Східній Європі. Команда здавалася добре мотивованою, і під час тренування деякі гравці демонстрували дійсно високий клас. Було цікаво зблизу спостерігати за тренуванням на такому рівні та зрозуміти очікування від гравців цього рангу. Тим не менше, швидкий погляд на їхніх опонентів у день матчу показав велику різницю у фінансових становищах команд. Під час перерви, Наталія повідомила нам, що гості («Рух Винники» зі Львівської області) цього літа отримали великі фінансові вливання, що дозволило значно покращити ігровий склад команди. Вони безумовно почувалися комфортно з м’ячем, демонструючи більше самовладання, і не було неочікуваним, коли на початку гри гості вийшли вперед з рахунком 1: 0. Футболки були явним символом зростаючого достатку команди, «Гранд Готель» Львів був їхнім спонсором. В готелі проводилися останні конференції клубу, на яких клуб заявляв, що має на меті стати третьою львівською командою в Прем’єр-лізі України. «Балкани», з іншого боку, проявляли чудовий дух до кінця матчу, та їм не пощастило зрівняти рахунок. Як тільки вони влаштувалися на полі, гравці добре передавали м’яч і створили безліч можливостей разом з Костянтином Пархоменко, який очолив півзахист.

Погляд на гостей

Остання частина гри привернула нашу увагу до моєї улюбленої групи – футбольних мігрантів. Команда гостей привезла в Україну минулого лютого двох молодих бразильських гравців (Габріеля та Сідні), і хлопці все ще сиділи на лаві протягом гри. Ми звернули на них увагу, коли тренер проводив навчальні тренування і спілкувався з хлопцями англійською мовою; цікаво, як вони взаємодіють з рештою команди? Габріель вийшов на заміну в кінці гри і показав достатній потенціал, щоб отримати більше ігрового часу в сезоні. Тим не менше, як і в нашій попередній зустрічі з командою «Олімпік» з Кропивницького у минулому сезоні, виникає питання, як довго вони пробудуть у клубі. Здається, що Україна використовується як трамплін для більших фінансових можливостей, наявних у європейських лігах на заході. Українські клуби знаходять баланс між цими гравцями та розвитком своїх молодих гравців.

Коли гра наближалася до кінця, ми відчули легкий сум, що доводиться залишати позаду цей теплий дружній клуб. Він запам’ятається, як клуб, що є маяком і приводом для гордості, та об’єднує людей у своєму регіоні. Прикро, що фінансова підтримка клубу покладається на плечі лише декількох людей. Це може стати перешкодою для подальшого прогресу команд або навіть стати джерелом регресу, якщо інші клуби будуть наслідувати приклад команди «Рух». Нам були щиро раді всі, з ким ми спілкувалися в клубі і ніколи раніше ми не мали можливості зустрітися з президентом клубу  –  почуття гордості віддзеркалювалося  в кожній людині, з якою нам вдалося поспілкуватися. Ми бажаємо команді удачі в сезоні та будемо спостерігати за їхніми успіхами цього року. Наступного тижня – Ужгород.

Залишити коментар