Корпоративна команда, що прагне до великого успіху

Корпоративна команда, що прагне до великого успіху

Прихований сюрприз на півдні України.

Прогулянка ринком, що знаходився біля вокзалу в Олександрії дала нам змогу запастися закусками для наступної подорожі до Запоріжжя. Ми зробили кращий вибір для нашої недільної подорожі, ми обрали потяг Інтерсіті. Представлені в Україні під час футбольного турніру Євро-2012, вони дійсно варті додаткових кількох фунтів за зручні місця та чистоту. Ці потяги, безумовно, більш сучасні! Мені навіть вдалося зустріти гравців першого складу команди ФК «Львів», які прямували до Дніпра разом з нами у потязі. Про бесіду з бразильськими гравцями я розповім іншим разом. Вагон з їжею був переповнений – я помітив, що в українських потягах в ньому завжди набагато більше людей, ніж в англійських. Я взяв пиво і зарядив камеру, тому що день планувався насичений.

Теплий прийом

Швидкі три години промайнули, і ми прибули до Запоріжжя набагато свіжішими, ніж вчора. Коли ми виходили з поїзда в цьому південному українському місті, ми помітили, що температура тут була вищою. Місто було батьківщиною козаків (відомих українських воїнів), і їхній дух сьогодні знадобиться на полі. Кирил, генеральний менеджер команди Мотор Січ, погодився зустріти нас на вокзалі, і він вже чекав на нас, разом з суддями, що сиділи позаду в мікроавтобусі. Ми виявили корисним телефонувати в клуби заздалегідь, до того, як ми збираємося їх відвідати в Україні, тому що багато представників команд раді зустрічі з іноземними гостями. Кирил був доброзичливим чоловіком, який привітав нас теплим рукостисканням і з пристрастю розповів про свій клуб.

Зустріч з суддями

Коли мікроавтобус клубу проїжджав через це індустріальне місто, відоме своєю металургійною та автомобільною галузями, ми скористалися можливістю дізнатися трохи більше про життя українських футбольних судей. Не дивно, що вони мають такий самий досвід образ на полі, що й їхні англійські колеги, надійно тримаючись за можливість дати жовту картку, коли гравці переступають рубіж. Що більш дивно, подібно до Великобританії, суддя зростає всередині структури, починаючи з місцевого рівня і піднімається сходинками після отримання кваліфікації. На аматорському рівні, домашній клуб несе відповідальність за організацію логістики для суддей, а отже, для Кирила день почався рано. Деякі рішення, які ми побачимо згодом, підкреслюють труднощі, з якими стикаються рефері.

Ми посміхнулися, коли Ігор (арбітр матчу) пояснив, що його другим асистентом у матчі була дівчина. За останні кілька місяців ми дізналися, що Україна є одним з лідерів з інтеграції жінок у футбольну сферу. Зараз багато ігор в Україні судять жінки, і на полі завжди проявляється високий рівень поваги. Усі в машині були дуже горді за свою провідну роль у підвищенні іміджу жінок у ролі футбольних суддей. Таке відношення нещодавно перейшло на вищий рівень, під час гри Суперкубка Європи між Челсі та Ліверпулем. У день матчу було помітно, що і вболівальники, і гравці цілком звикли до жінок у футболі. Ніхто навіть не здивувався.

Крок назад у минуле

Увійшовши до комплексу, ми були вражені, наскільки великим був комплекс. Мотор Січ, як виявилося, був соціальним спортивним комплексом для машинобудівної компанії міста. Він надавав цілу низку спортивних можливостей для працівників компанії, починаючи від плавання і до фехтування. Їхній гандбольний клуб був національним чемпіоном та регулярно змагався на європейському рівні. Однак ми тут були через футбол, а стадіон був справжньою знахідкою для цінителів історії.

Це був відкритий стадіон, на якому, як завжди, знаходилась бігова доріжка. Ми бачимо, що у Східній Європі легка атлетика та футбол мають спільне поле, навіть якщо це віддаляє прихильників від гравців. На трьох сторонах стадіону, були класичні радянські лави для вболівальників. На дальній стороні поля за воротами було величезне поле, засіяне травою – випадковий місцевий житель біг по ньому, щоб скоротити шлях до магазинів. Для цієї ранньої вечірньої гри, дерева, які огороджували стадіон, надавали чудову природну тінь.

Трішки історії

Як тільки Кирил провів арбітрів у перевдягальні, він поспілкувався з нами. Клуб вже понад півстоліття належить місцевій компанії, і він жорстко конкурує з командами регіону. Тепер вони мають плани на більші призи та сподіваються незабаром потрапити до професійних ліг. Фінансовий директор підприємства “Мотор Січ” також є президентом команди. Він відповідає за збільшення фінансування клубу. Команда має  здоровий фінансовий фундамент, і компанія покриває їхні витрати, на кшталт Байєра Леверкузена, або Вольфсбурга. Цікаво наскільки ця модель фінансування підтримуватиме розвиток клубу в майбутньому.

Перерва на каву

Я був радий, коли помітив на іншій стороні фургон з кавою, в якому досить жваво велася торгівля. Цікаво було відзначити, що гравці перед грою також підкріплялися напоями з фургона. Пропозиції їжі не відрізнялися різноманітністю, але освіжаючі напої втамували б будь-яку спрагу в цей спекотний день. Було чудово побачити, що вболівальники мали можливість придбати їжу на напої на місці, і багато клубів могли повчитися цьому. Хоча багато прихильників приносили з собою снекі та напої, інші купували те, що було представлене в фургоні, та забезпечували більший дохід для команди.

Поява вболівальників

Гру відвідала пристойна кількість шанувальників, в неділю ввечері було кілька сотень присутніх. Вони  гучно привітали своого зіркового центрального форварда, молодого студента-медика з Нігерії, який грає у команді півроку. Ми поспілкувалися з ним перед матчем, і він поділився своїм досвідом адаптації в команді. Мова є великою проблемою, спілкування досить часто проходить мовою жестів. Йому знадобилося кілька місяців, щоб освоїти основний набір слів футболіста. Прихильники більших клубів повинні враховувати це, коли в команду приїжджають іноземні суперзірки. Немає гарантії, що вони зможуть спілкуватися зі своїми товаришами по команді.

Мені було цікаво дізнатися про логістичні труднощі для неукраїнського футболіста. Незважаючи на свій аматорський статус, гравці отримують певну фінансову підтримку від компанії. Отже, міжнародним гравцям потрібен дозвіл від ITB (International Transfer Board), перш ніж він може бути прийнятим до команди будь-якого рівня. Кирил повідомив нам, що є плата за ввіз іноземних гравців, яку клуби повинні сплачувати, коли вони отримують професійний статус. Це компенсує вплив на розвиток молодих місцевих гравців.

Перед початком гри зібралася достатня кількість вболівальників, деякі з них вийшли із затінків дерев і насолоджувалися серпневим сонцем. За 30 хвилин до початку гри, ді-джей включив музику. Звук, що лунав з великої колонки,  вражав. Незважаючи на сучасний технологічний розвиток, склад команди був записаний на аркуші паперу, не завжди відслідковувалися голи і оголошувався невірний рахунок.

Атмосфера була чарівна, і після гри вболівальники вільно змішалися з гравцями обох команд – цього точно не вистачає на вищих рівнях футболу. Стадіон безсумнівно був місцем зустрічі місцевих жителів, які спілкувалися між собою протягом усього матчу. Зрозуміло, що не було вболівальників команди гостей, враховуючи рівень футболу. Мені було б цікаво дізнатися, як Мотор розмістив би їх. Коли ми залишали комплекс, були приємно вражені кількістю місцевих відвідувачів на його території. Навіть якщо вони прийшли не на футбол, вони були тут заради інших видів спорту.

Світле майбутнє

Мотор має великий потенціал перерости у стабільну професійну команду. Маючи фінансову підтримку компанії, клуб може побудувати життєздатну альтернативу Металургу (топ-команда Запоріжжя). Рівень гри команди, безумовно, достатній, щоб змагатися в лізі вище. Це лише питання часу, коли вони отримають дозвільні юридичні документи, і гратимуть на відповідному талантам своїх гравців рівні. Решта сезону залишає інтригу відкритою для фанатів цього дивізіону. Ми сподіваємось, що команда залишиться в топі у своїй лізі. Вечірня прогулянка Запоріжжям – це завжди приємне враження – і цей вечір нас не розчарував. У кафе «Заїмка» був чудовий шашлик і відмінне пиво власного виробництва (що завжди краще). Наступного ранку ми насолоджувались заключним подарунком від міста. Пізній серпневий день біля річки Дніпра, дозволив нам відпочити та підзарядитися на пляжі, перш ніж ми вирушили до залізничного вокзалу для поїздки назад до Києва. Наступного тижня на нас чекає ще одна довга подорож – цього разу назад до Західної України

Залишити коментар